Особенно,... 
.
Очередная сказка о Золушке 
130 
— У моєму світі є такий крилатий вираз, — сказав Едді. — «Цей навіть ескімосу холодильник продасть». Ось такий вираз.
— І що він означає?
— Це значить: та пішов ти.
Стрілець довгим поглядом подивився на нього, а потім кивнув.
— Ти твердо вирішив лишитися. Хай буде так. Коли вона в подобі Детти, ті… дикі звірі, що бродять навкруги… не такі страшні для неї, ніж якби вона була Одеттою. Що ж до тебе, то подалі від неї ти був би в безпеці — принаймні поки що, — але я бачу, що ти затявся. І хоч мені це не подобається, та я не хочу марнувати час на суперечки з дурнем.
— Тобто ти хочеш сказати, — ввічливо промовив Едді, — що ніхто ніколи навіть не пробував сперечатися з тобою на тему цієї Темної Вежі, до якої ти так настирно пробиваєшся?
Роланд втомлено посміхнувся.
— Насправді сила-силенна людей пробували. І саме тому, здається, я й розумію, що ти нікуди не підеш. Дурний дурного бачить з-за рогу. Хай там як, але я надто слабкий для того, щоб тебе вхопити, а ти вочевидь надто підозріливий і не підпустиш мене близько, а час спливає, і на суперечки його вже не лишилося. Єдине, що мені залишається, — піти й сподіватися на краще. Перш ніж піти, я повторю востаннє і прошу тебе, Едді, почуй мене: пильнуй.
А потім Роланд зробив щось таке, що змусило Едді засоромитися через усі свої сумніви (хоча його рішучості це не похитнуло): різким натренованим порухом зап'ястя стрілець відкрив барабан револьвера, висипав усі набої й замінив їх патронами з гнізд, що розташовувалися найближче до пряжок. А потім іншим вправним рухом зап'ястя закрив барабан…
— Ніколи вже чистити револьвер, — сказав він. — Та, як на мене, це не має значення. На ось, лови, тільки дивись, упіймай, не треба бруднити механізм ще більше, він і так брудний. У моєму світі взагалі лишилося мало справних механізмів.
І Роланд перекинув револьвер через простір, що їх розділяв. А Едді, схвильований, мало не впустив його на землю. І одразу ж від гріха подалі засунув за пояс штанів.
Стрілець піднявся з коляски, мало не впавши, коли колеса ковзнули назад під тиском його рук, і непевною ходою побрів до дверей. Ухопився за ручку, й вона легко піддалася в його руці. Едді не бачив, куди відчиняються двері, але чув притлумлений шум транспорту.
Роланд озирнувся. На мертвотно-блідому обличчі горіли безжальні сині очі.
16
Зі своєї криївки за всім цим жадібно спостерігали палаючі очі Детти.
17
— Не забувай, Едді, — хрипким голосом сказав стрілець і зробив крок уперед. На порозі дверей його тіло впало, так, наче замість порожнечі з розгону врізалося в кам'яну стіну.
Едді охопила майже нездоланна потреба підійти до дверей, зазирнути туди й побачити, куди — і в який час — вони ведуть. Та натомість він повернувся й знову окинув поглядом пагорби, тримаючи руку на рукоятці револьвера.
Повторюю тобі востаннє.
І раптом, вдивляючись у порожні бурі пагорби, Едді злякався.
Будь пильний.
Ніщо ані шелеснуло.
Принаймні в полі його зору руху не було.
І все одно Едді відчував, що вона там.
То не Одетта — стрілець казав правду.
Він відчував присутність Детти.
Ковтнувши слину, він почув, як у горлі щось хруснуло.
Пильнуй.
Так. Та ще ніколи в житті йому так смертельно не хотілося спати. Невдовзі дрімота здолає його. Якщо Едді не здасться сам, то сон навалиться на нього.
І поки він спатиме, з'явиться Детта.
Детта.
Борючись з утомою, Едді дивився на пагорби, де не було ані найменших ознак руху. Очі, здавалося, розпухли, повіки набрякли. Хлопець міркував, скільки часу знадобиться Роландові, аби повернутися з третім — Штовхачем, ким би не була ця людина.
— Одетто? — покликав він, особливо не сподіваючись на відповідь.
І тільки тиша відгукнулася на його заклик. Для Едді почався час чекання.
Штовхач
Розділ 1
Гірка пілюля
1
Коли стрілець проник у свідомість Едді, у хлопця виникло миттєве відчуття нудоти і з'явилася підозра, що за ним спостерігають (цього Роланд не відчув — Едді розповів йому пізніше). Інакше кажучи, якесь невиразне відчуття стрільцевої присутності у нього все-таки було. У випадку з Деттою Роландові хоч-не-хоч довелося негайно виступити вперед. І вона не просто відчула його. Складалося дивне враження, що вона чекала на нього — на нього чи іншого відвідувача, що вчащав регулярно. Так чи інакше, Детта повністю усвідомлювала його присутність від тієї самої миті, коли він з'явився в її свідомості.
130 
