ФАНТАСТИКА

ДЕТЕКТИВЫ И БОЕВИКИ

ПРОЗА

ЛЮБОВНЫЕ РОМАНЫ

ПРИКЛЮЧЕНИЯ

ДЕТСКИЕ КНИГИ

ПОЭЗИЯ, ДРАМАТУРГИЯ

НАУКА, ОБРАЗОВАНИЕ

ДОКУМЕНТАЛЬНОЕ

СПРАВОЧНИКИ

ЮМОР

ДОМ, СЕМЬЯ

РЕЛИГИЯ

ДЕЛОВАЯ ЛИТЕРАТУРА

Последние отзывы

Мои дорогие мужчины

Ну, так. От Робертс сначала ждёшь, что это будет ВАУ, а потом понимаешь, что это всего лишь «пойдёт». Обычный роман... >>>>>

Звездочка светлая

Необычная, очень чувственная и очень добрая сказка >>>>>

Мода на невинность

Изумительно, волнительно, волшебно! Нет слов, одни эмоции. >>>>>

Слепая страсть

Лёгкий, бездумный, без интриг, довольно предсказуемый. Стать не интересно. -5 >>>>>

Жажда золота

Очень понравился роман!!!! Никаких тупых героинь и самодовольных, напыщенных героев! Реально,... >>>>>




  207  

— А ще, — додала вона. — Намагайтеся бути обачними. Ти розумієш, що це означає, Джо?

— Так, мем, звісно, що розумію.

Це означало не дати себе впіймати.

3

Бренда зникла за деревами, які росли вздовж Мілл-стрит.

— Окей, — промовив Бенні. — Ходімо. — Він акуратно пригнітив сигарету в «попільничці», а потім пішов і витяг пакет з дротяного багажника свого велосипеда. У пакеті лежав старомодний жовтий лічильник Ґайґера, котрий пройшов шлях від Барбі до Расті, потім до Джулії… опинившись врешті-решт у Джо з його командою.

Джо взяв кришечку з-під соку і теж загасив свою сигарету, подумавши, що треба спробувати покурити знову, коли буде більше часу, щоби краще сконцентруватися на цьому досвіді. А з іншого боку, може, й не варто. Він і так був присаджений на комп'ютери, графічні романи Браяна Вона[286] і скейтборд. Либонь, йому вже достатньо й цих трьох мавп, що їдуть на ньому верхи.

— Будуть проходити люди, — нагадав він Норрі й Бенні. — Скоріш за все, багато людей, коли вони втомляться від своїх ігрищ у маркеті. Нам залишається тільки сподіватися, що на нас вони не звертатимуть уваги.

У голові в нього пролунав голос міз Шамвей, як вона каже його матері про те, що ця справа може зіграти важливу роль у долі міста.

Їй не було потреби казати про це йому, він, певне, розумів це краще за них самих.

— А що, як хтось із копів нарисується… — промовила Норрі.

Джо кивнув:

— Ховаємо його в пакет. І виймаємо звідти фрізбі.

— Ти насправді думаєш, що там, закопаний під майданом, може працювати якийсь чужинський генератор? — запитав Бенні.

— Я казав, що це можливо, — повторив Джо, і то різкіше, ніж йому б хотілося. — Все можливе.

По правді, Джо вважав це більш ніж можливим; він вважав це найбільш імовірним варіантом. Якщо Купол не породження якихось надприродних сил, значить, він — силове поле. Силове поле потребує енергетичної підтримки. Він гадав, що це щось з роду квантової електродинаміки, але не хотів зайве підносити їх надії. І власні, до речі.

— Давайте починати дослідження, — сказала Норрі й підпірнула під жовту поліцейську стрічку. — Я тільки сподіваюсь, що ви обоє добре помолилися.

Джо не вірив у силу молитов стосовно речей, які він здатен був зробити самотужки, але він послав коротке прохання щодо іншого: якщо вони знайдуть генератор, нехай Норрі знову подарує йому поцілунок. Довгий і солодкий.

4

Дещо раніше цього ж ранку у вітальні будинку Макклечі під час їхнього консиліуму перед дослідженнями Джо зняв з себе правий кед, а потім і білу спортивну шкарпетку.

— Каверзи або ласощі, понюхайте мої пахощі, дайте чогось смачненького потрощити, — проспівав Бенні.

— Стули пельку, дурнику, — відповів Джо.

— Не обзивай свого друга дурником, — присоромила його Клер Макклечі, проте кинувши докірливий погляд на Бенні.

Норрі не намагалася продемонструвати власну дотепність, вона тільки зацікавлено дивилася, як Джо кладе шкарпетку на килим і акуратно розгладжує її долонею.

— Це Честер Мілл, — сказав Джо. — За формою точно, правда?

— Ти фантастично правий, — погодився Бенні. — Така наша Доля, жити в місті, що має вигляд шкарпетки Джо Макклечі.

— Або черевичка якоїсь старенької жінки.

— «Жила собі одна старенька жінка, і жила вона в черевику»[287], — продекламувала місіс Макклечі. Вона сиділа на дивані, поклавши собі на коліна фото чоловіка, точно так само, як вона сиділа й тоді, коли вчора надвечір до них прийшла з лічильником Ґайґера міз Шамвей. — «Не знала тая жінка, чим їй годувать дітей, бо мала їх без ліку».

— Гарний віршик, ма, — сказав Джо, ледь стримуючись, щоб не вищиритися в усмішці. У середніх класах вони передавали одне одному відредаговану версію цього рядка: «Не знала тая жінка своїм дітям ліку, бо невситиму мала піхву». Він знову перевів погляд на шкарпетку. — Отже, чи має шкарпетка центр?

Бенні з Норрі задумалися. Джо надав їм можливість поміркувати. Те, що таке питання може зацікавити його друзів, було для нього одним із найпривабливіших у них факторів.

— Такого, як у кола чи квадрата, центру немає, — сказала Норрі. — То геометричні фігури.

Бенні її виправив:

— Гадаю, шкарпетка теж геометрична фігура, в технічному сенсі слова, але я не знаю, як би ти її назвав, шкарпеткагон?

Норрі розсміялася. Навіть Клер трішечки усміхнулася.


  207