40 
Нікуди він від мене не піде. Ми спатимемо тут разом.
Гурт КОНДЕНСАТОР І ВИСОКА НАПРУГА, чи то пак, КВН (не плутати з відстійною грою КВН) вважається у нас альтернативною групою. Ну, типу там, інтелектуали музику роблять, такі собі модні і культові лічності, всі дівчатка від них пісяються і бігають вервечками з єдиним благанням в очах: «Трахни мене!!!» Добрі хлопці (а особливо фронт-мен, бо ж йому найбільше дістається — ах, красунчичок!) не часто знаходять у собі силу відмовити чарівним створінням — ну, і всі щасливі, ясен пень.
Якось їхали собі музики на концерт. У них, як і в будь-яких порядних музикантів, є свій цілий автобус. Щоправда, мікро. А в автобусі телевізор. Шкода, звичайно, що минулися добрі панківські часи гуртів штибу НАРРY МОNDAYS, де автобус ломився від голих хвощ і кокаїну. Такі відчайдушні оргії нашим чувам не по зубам — так, деколи, якісь миршаві (а часом і доволі пишні) фанаточки на задньому сидінні, горілочка і травичка місцевого пок-руту. Та й то те все добро — фанатки, горілка, травиця — частіше в готельному номері. Автобус втрачає свою символічне значення.
— Ну що, пацани, лишився ще у нас якийсь фільм? — потягуючись на незручному сидінні, запитав клавішник.
— Нє-а, — відказали йому.
— А що лишилося?
— От тут… Концерт якийсь… МUSЕ! — прочитав фронт-мен. Що — ставимо?
Робити нічого — поставили. Дивилися трохи, слухали… Десь аж півтори пісні прослухали. А концерт поміж тим охуєнний — Огі§іп ог" Зуттеїту.
— Ой, пацани, шота мєня ета грузіт [60], — сказав клавішник.
— М-да… — погодився саксофоніст. — Єщо пока пєть не начінал, нічо так било…
Дивляться трохи далі. А тоді поволі втрачають терпець, спокій і т.зв. мистецьку толерантність:
— Не, ну ета ващє піздєц!!! Ета што же далжно била у чувака случіцца в жизні, шоби он так пєл?1!
(МUSЕ — одна з моїх найулюбленіших груп. Особливо мене вставляє геніальна манера вокаліста. Такого справжнього драматизму і здатності пускати мурашки по шкірі мені бракувало ще з часів (символічних, соррі, а не історичних) Джима Моррісона).
Виключають МUSЕ, вмикають РМ-станцію. Щоби всьо панятно і не грузило. Цікаво, правда, якого зеленого вважати себе альтернативщиками? Чи то, як завше, медіа-средіа ярликів навішала? От жалко пацанів.
— Слиш, а у каво Круг? — питає ще хтось із творців молодіжної музики.
— Ща, даслушаю — дам. Вот у мєня єщьо єсть пєсні із савєтского кіно.
— О, да!!! Вєщь!!! Вот дє била жизнь, вот дє емоциї!!! Давай!!
БУЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕЕ!!!!!
Інколи людина дуже-дуже довго лупає скалу головою, вірячи, що їй призначено скалу сесю розбить, але в неї ніфігашечки не виходить. Хіба що мозок із вух і неминуче розчарування «цим грьобаним, нікчемним життям, всі люди — сволота, мужики — свині, а баби — лярви».
А інколи все й навпаки. Живе, скажімо, хлопчик, закінчує в 22 рочки істфак, іде якоїсь мами на кафедру, спереляку навіть пише дисертацію, викладає археологію довгоногим дєвочкам і клишоногим малчікам, відтак раптом схаменається, що бабла то дає мало, а грання мізкам багато, кидає все, переїздить до Києва, йде в який-небудь НАФТоГАЗ працювати, прикинувшись програмістом, а тоді бере на роботі кредит, купує собі квартиру в центрі, дочікується моменту, коли НАФТоГАЗ збанкрутує (чи просто собі якусь аферу з крупним баблом раптом мутить), кредит не віддає, свистати на це хоче, купує собі синій яґуар і пиз-дуватий шарфік, відчуває себе на вершині хвилі стьобу і невшибенності, Аише один момент: на той час хлопчику вже 30.
А ще є історія дівчинки. Була-жила-вчилася в музучилищі і навіть у консерваторії. Вийшла заміж за хлопчика толкового, співала всю дорогу пісеньки симпатичні, десь там час від часу зблискувала на ТБ і затихала… Аж тут раптом чоловікові стрільнула в голову ідея: а що, як вкласти багато-пребагато бабла в костюми і балет, перевчити дівчинку з типу-львівських баллад на типу-балканський фольк, та ще щоби всі «Гей-я-ГЕЙ!» кричали, а в кліпах її — ту, що пиздячить до них якогось дідька в гори на «хаммері» — гуцули зустрічали верхи на конях і позичених у клубі (принаймні, так вони виглядали…) кептарях, що, як додати такого собі етно-драйву і зафігачити купу бабла у промо-кампанію?! Біда з ним, якщо все пролетить — залишиться ще стабільний прибуток від студії тощо… А раптом — вистрілить?!
І таки вистрілило! Про дівчинку заговорили багато де на світі. Хай вона думає, що в «цілому світі». Так гарніше. Приємно думати собі такі ось теплі речі, коли тобі якраз 30.
40 
