ФАНТАСТИКА

ДЕТЕКТИВЫ И БОЕВИКИ

ПРОЗА

ЛЮБОВНЫЕ РОМАНЫ

ПРИКЛЮЧЕНИЯ

ДЕТСКИЕ КНИГИ

ПОЭЗИЯ, ДРАМАТУРГИЯ

НАУКА, ОБРАЗОВАНИЕ

ДОКУМЕНТАЛЬНОЕ

СПРАВОЧНИКИ

ЮМОР

ДОМ, СЕМЬЯ

РЕЛИГИЯ

ДЕЛОВАЯ ЛИТЕРАТУРА

Последние отзывы

Слепая страсть

Лёгкий, бездумный, без интриг, довольно предсказуемый. Стать не интересно. -5 >>>>>

Жажда золота

Очень понравился роман!!!! Никаких тупых героинь и самодовольных, напыщенных героев! Реально,... >>>>>

Невеста по завещанию

Бред сивой кобылы. Я поначалу не поняла, что за храмы, жрецы, странные пояснения про одежду, намеки на средневековье... >>>>>

Лик огня

Бредовый бред. С каждым разом серия всё тухлее. -5 >>>>>

Угрозы любви

Ггероиня настолько тупая, иногда даже складывается впечатление, что она просто умственно отсталая Особенно,... >>>>>




  72  

— Ви, мабуть, його поранили? — запитала господиня.

— Ні, не поранила. Якийсь час він тільки відчував страшний біль.

На хвилину стара жінка замовкла. Потім спитала:

— А ви досі не нападали на чоловіка, щоб не просто завдати йому болю, а поранити?

— Нападала, — відповіла Аомаме. Вона не вміла брехати.

— Можете розповісти про цей випадок?

Аомаме легенько хитнула головою.

— Вибачте, але про нього нелегко розповідати.

— Гаразд. Мабуть, і справді важко. Я вас до цього не змушую, — сказала господиня.

Обидві мовчки пили чай. Кожна думала про своє.

Згодом господиня розтулила рот.

— Може, якось розкажете про нього, якщо захочете?

— Можливо, зумію розповісти. А може, й ні. Чесно кажучи, сама не знаю.

Якийсь час стара жінка дивилася на обличчя Аомаме. А потім сказала:

— Я не просто з цікавості питаю.

Аомаме мовчала.

— Мені здається, ви живете, щось ховаючи у собі. Щось дуже важке. Я відчула це на першій зустрічі з вами. У вас сильний, рішучий погляд. Правду кажучи, і в мені є щось таке. Щось важке. Тому я вас розумію. Я вас не кваплю. Але я радила б вам випустити його назовні. Я вмію тримати язика за зубами і маю кілька реальних засобів. Як усе піде добре, то зможу стати вам у пригоді.

Коли пізніше Аомаме відкрилася господині, то в її житті відчинилися інші двері.


— Гей, що ви п'єте? — спитав над самим вухом якийсь жіночий голос.

Опам'ятавшись, Аомаме підвела голову й подивилася на молоду жінку з волоссям, зав'язаним у вигляді «кінського хвоста» за модою 50-х років, що сиділа на сусідньому стільці. На ній була сукня з дрібним квітчастим візерунком, на плечі висіла сумка від Ґуччі. На нігтях — світло-рожевий манікюр. Не товста, з привабливим, приязним обличчям. І з великими грудьми.

Аомаме на хвилину розгубилася. Бо не сподівалася, що до неї озветься жінка. Тут лише чоловіки це роблять.

— Коктейль «Tom Collins», — відповіла Аомаме.

— Смачний?

— Не дуже. Але не сильний, можна пити потрошки.

— А чому він так називається?

— Не знаю, — відповіла Аомаме. — Здається, не за іменем людини, яка його вперше виготовила. Зрештою, не йдеться про якийсь особливий винахід.

Жінка помахом руки підкликала бармена й собі попросила цього напою. Невдовзі коктейль принесли.

— Можна сісти поруч? — спитала жінка.

— Можна. Місце вільне, — відповіла Аомаме. «Ти ж уже давно так сидиш», — подумала вона, але вголос не промовила.

— Може, ви домовилися з кимось зустрітися? — спитала жінка.

Аомаме мовчки дивилася на її обличчя. Жінка здавалася молодшою від неї років на три-чотири.

— Знаєте, я тим майже не цікавлюся, так що можете не турбуватися, — ніби відкриваючи свою таємницю, сказала жінка. — Якщо того остерігаєтеся… І я хотіла б познайомитися з чоловіком. Так само, як і ви.

— Так само, як я?

— Бо, здається, ви прийшли самі, щоб знайти собі більш-менш пристойного чоловіка.

— У вас таке враження?

Жінка примружила очі.

— На цьому я трохи розуміюся. Бо сюди приходять лише для цього. А ще — ми з вами, видно, не профі.

— Звичайно, — погодилася Аомаме.

— То, може, створимо удвох команду? Чоловікам легше озватися до двох жінок, ніж до одної. Та й нам буде веселіше, якось спокійніше. Гадаю, непогана вийде компанія — у мене жіноча зовнішність, а у вас хлоп'яча елегантність.

«Хлоп'яча елегантність?» — подумала Аомаме. Оце вперше її так оцінили.

— Але ж навіть у команді кожна з нас, можливо, матиме різне уподобання щодо чоловіків. Чи вийде щось добре з цього?

Жінка ледь-ледь скривила губи.

— Може, ви й маєте рацію. Уподобання?… Ну, то які чоловіки вам подобаються?

— Переважно середнього віку, — відповіла Аомаме. — Молодих не люблю. Віддаю перевагу тим, хто трохи полисів.

— Ого! — здивувалася жінка. — Зрозуміло, значить — середнього віку? А от мені до душі молоді вродливі хлопці, чоловіки середніх літ мене не дуже цікавлять, та якщо вони вам до вподоби, я складу вам компанію — можу спробувати їх. У всьому потрібен досвід. Кажете, що чоловіки середнього віку непогані? Я маю на увазі секс.

— Усе залежить від людини, — відповіла Аомаме.

— Звичайно, — погодилася жінка. І, ніби перевіряючи якусь теорію, примружила очі. — Звичайно, про секс не можна судити взагалі, але якщо все-таки зважитися на висновок?…

  72