— Моряк! Зауваж, яке в нього чисте чоло. Щоки без натяку на щетину, ображений погляд. Він тоне, стрільцю, і ніхто не кине йому рятувальну мотузку. Це хлопчик. Джейк.
Стрілець поморщився, але нічого не сказав.
Розкрита третя карта. На плечах у юнака, огидно кривляючись, сидить павіан. Обличчя юнака підняте вгору, на ньому застигла гримаса карикатурного жаху. Придивившись пильніше, стрілець побачив, що павіан тримає в лапах батіг.
— В'язень, — сказав чоловік у чорному. Полум'я багаття відкидало на обличчя осідланого тривожні тіні, що метушилися й зникали. Від цього складалося враження, що воно рухається, спотворюючись від невимовного і безмовного переляку. Стрілець відвів погляд.
— Трохи нервує, правда ж? — спитав чоловік у чорному таким тоном, наче от-от захихоче.
І розкрив четверту карту. Жінка з шаллю на голові сидить біля прялки. У непевному світлі стрільцеві здалося, що вона хитро посміхається і плаче водночас.
— Дама тіней, — відзначив чоловік у чорному. — Тобі не здається, що в неї два обличчя, стрільцю? Так і є. Як мінімум два обличчя. Вона розбила синю тарілку!
— Що це означає?
— Не знаю.
І стрілець подумав, що цього разу — принаймні раз — його супротивник сказав правду.
— Навіщо ти показуєш мені ці карти?
— Жодних питань! — різко заперечив чоловік у чорному. І все ж посміхався. — Не питай. Просто дивись. Якщо тобі від цього стане легше, вважай це просто безглуздим ритуалом. Як у церкві.
Він порснув зі сміху і розкрив п'яту карту.
Жнець із моторошнуватою усмішкою стискає в кістлявих пальцях косу.
— Смерть, — буденним тоном сказав чоловік у чорному. — Та не твоя.
Шоста карта.
Тільки глянувши на неї, стрілець одразу відчув, що в животі заворушилося якесь дивне передчуття. Жах у ньому змішався з радістю, і назви цьому почуттю не було. Йому здавалося, що його зараз знудить, і водночас хотілося танцювати.
— Вежа, — тихо мовив чоловік у чорному. — Ось вона — Вежа.
Стрільцева карта лежала в центрі розкладу, а інші чотири — по кутках, як планети-супутники довкола зірки.
— А цю куди? — спитав стрілець.
Чоловік у чорному поклав Вежу на Повішеного, повністю закривши його.
— І що це означає? — спитав стрілець.
Чоловік у чорному не відповів.
— Що це означає? — повторив Роланд, згораючи від нетерпіння.
Чоловік у чорному знову промовчав.
— Будь ти проклятий! Відповіді не було.
— А бодай тобі світу не бачити. Що на сьомій карті?
Чоловік у чорному розкрив сьому. По осяйному блакитному небі піднімається сонце. Довкола нього пустують купідони та маленькі феї. Під сонцем — неозоре червоне поле. Троянди чи кров? Стрілець не міг сказати. «Мабуть, і те, і те, — подумав він».
— Сьома карта — це Життя, — тихо сказав чоловік у чорному. — Але не для тебе.
— А куди вона ляже?
— Поки що тобі про це знати не дано, — ухильно відповів чоловік у чорному. — Втім, як і мені самому. Я не той Великий, котрого ти шукаєш, Роланде. Я всього лише його речник. — І він недбало скинув карту щигликом у багаття, що вже дотлівало. Вона зайнялася, почала скручуватися і спалахнула яскравим полум'ям. Серце стрільця забилося в грудях, мов шалене, й огорнулося льодом.
— А тепер спи, — безжурно мовив чоловік у чорному. — «І спати. Може, й снити» і тому подібне.
— Якщо мої кулі тебе не беруть, то, може, рукам це вдасться, — погрозливо сказав стрілець. Відштовхнувшись від землі ногами, що раптом стали прудкими і легкими, він буквально перелетів через вогнище, простягаючи руки вперед. А чоловік у чорному все посміхався і ніби збільшувався у розмірах, а потім почав віддалятися довгим лунким коридором. Світ наповнився звуками сардонічного реготу, а стрілець усе падав, і помирав, і засинав.
Йому наснився сон.
III
Всесвіт був порожнім. Ніщо ніде не рухалося. Нічого взагалі не було.
Приголомшений побаченим, стрілець ширяв у невагомості.
— Ну що ж, хай станеться світло, — сказав байдужий голос чоловіка в чорному. І сталося світло. Стрілець відсторонено подумав, що світло — це добре.
— Тепер — темрява вгорі, а в ній — зорі. Внизу — вода.
І сталося так. Він ширяв над безкраїми морями. Над головою мерехтіли незліченні зірки, та він не бачив жодного сузір'я, що вказували йому шлях протягом усього довгого життя.