Почувся схвальний гамір. Люди заспокоїлися і стояли, очікуючи: чи продовжуватиметься трансляція цієї такої нудної й водночас хвилюючої телепередачі, чи її буде припинено.
17
— Що я мушу зробити, Великий Джиме? — запитав Рендолф, витираючи собі обличчя видобутою з задньої кишені штанів хустинкою.
— А що ти сам хотів би зробити? — відгукнувся Великий Джим.
Уперше з тієї миті, як він отримав ключі від зеленого автомобіля начальника поліції, Піту Рендолфу майнула думка, що він радо віддав би їх комусь іншому.
— Я хотів би залишити їх у спокої.
Великий Джим кивнув, ніби кажучи: «На твою відповідальність». А тоді усміхнувся, якщо так можна було назвати ту його гримасу.
— Авжеж, ти шеф поліції. — Він обернувся до Барбі, Джулії й Опудала Джо. — Отже, ви нас перехитрували, чи не так, містере Барбара?
— Можу вас запевнити, що ніяких хитрувань нема, сер, — відповів Барбі.
— Дідь… дурниці. Це натуральне змагання за владу в чистому вигляді. Бачив я й не таких розумників. Бачив їх злети… бачив і падіння, — він, все ще потираючи собі болісну праву руку, підступив до Барбі. Так близько, що той почув запах його одеколону й поту. Дихав Ренні хрипко. Він понизив голос. Джулія, либонь, не розчула, що він промовив далі. Але Барбі все чудово почув. — Синку, ти поставив на банк усе, що маєш. До останнього цента. Якщо ракета проб'є Купол, ти виграв. Якщо ні… стережись мене, — якусь мить його чіпкі, майже цілком утоплені в глибоких складках плоті, але сяючі холодним, ясним розумом очі не відпускали Барбі. Потім він одвернувся. — Поїхали, шефе Рендолфе. Ситуація тут доволі ускладнилася, завдяки містерові Барбарі та його друзям. Повертаймося до міста. Нам треба підготувати твої сили на випадок безладдя.
— Це найбезглуздіше з того, що я мала нагоду чути! — оголосила Джулія.
Великий Джим, не обертаючись, махнув на неї рукою.
— Хочете поїхати до «Діппера», бос? — спитав Рендолф. — Ми ще маємо час.
— Ноги моєї не буде в цьому гнізді блудодійства, — відповів Великий Джим, відкриваючи дверцята шефового автомобіля. — Що мені варто було б зробити, так це поспати. Але нема такої можливості, бо маю багато роботи. Велика відповідальність лежить на мені. Я її ні в кого не просив, але ж маю.
— Є люди просто великі, а є ті, котрі натягують на себе велич, чи не правда, Джиме? — спитала Джулія зі своєю відстороненою усмішкою.
Великий Джим обернувся до неї з таким виразом лютої ненависті на обличчі, що вона аж відступила на крок. Але Ренні опанував себе.
— Поїхали, шефе.
Машина попрямувала до міста, блимаючи вогниками в просто-таки по-літньому маревному повітрі.
— Ф'ю, — присвиснув Джо. — Жахливий чувак.
— У мене такі самі відчуття, — докинув Барбі.
Джулія дивилася на нього, ані сліду посмішки на її обличчі не залишилося.
— Ви маєте ворога, — сказала вона. — Тепер уже смертельного ворога.
— Гадаю, ви теж.
Вона кивнула:
— Я сподіваюся, ракета проб'є бар'єр, на наше обопільне щастя.
Гукнув молодший лейтенант:
— Полковнику Барбара, ми вже їдемо звідси. Мені було б значно легше, якби ви, всі утрьох, зробили так само.
Барбі кивнув і вперше після довгенької перерви відсалютував.
18
Злетівши того понеділка рано-вранці з бази військово-повітряних сил Карсвелл[219], Б-52 баражував над Берлінгтоном[220] у штаті Вермонт уже з 10:40 (у ВПС вважають, що на бенкет варто з'являтися якомога раніше). Місію позначили кодовою назвою ГРАНД-ОСТРІВЕЦЬ. Пілотом-командиром був майор Джин Рей, учасник війн у Перській затоці та в Іраку, останню він у приватних розмовах називав не інакше, як «сране мавп'яче шоу Довбобуша». У бомбовідсіку його корабля містилося дві крилаті ракети «Фастхок»[221]. Ракети надійніші й потужніші за старі «Томагавки», але яке ж це тяжке відчуття — баражувати з ними, боєздатними, готуючись запустити їх по американській цілі.
О 12:53 червоний вогник на його контрольній панелі став бурштиновим. Це комп'ютер перейняв управління від майора Рея і почав виводити літак на позицію. Місто Берлінгтон промайнуло під крилами й залишилося позаду.
Рей промовив у шоломофон:
— Уже майже час, сер.
Полковник Кокс відгукнувся з Вашингтона:
— Тоді Роджер, майоре. Щасти. Вистрелюй байстрючку.
— Пішла, — відповів майор.
О 12:54 бурштиновий вогник почав пульсувати. О 12:54:55 він став зеленим. Рей клацнув тумблером, позначеним 1. Ніякого струсу, тільки шшшвах звідкілясь знизу, а на екрані він побачив, як «Фастхок» починає свою подорож. Ракета вмить розігналася до максимальної швидкості, залишаючи в небі реактивний слід, схожий на зроблену нігтем подряпину.
219
Carswell — нині закрита база стратегічної авіації (діяла у 1942–1994 pp.) у місті Форт-Ворт, штат Техас.
220
Burlington — найбільше місто на озері Чемплейн у штаті Вермонт, західніше штату Мейн.
221
«Fasthawk» — крилата ракета нового покоління, може нести 5 різних типів боєголовок.