275 
— Я цього ніколи не забуду, — відповів Д'Артаньян. — Ваше високопреосвященство може не сумніватися в цьому.
Кардинал обернувся й голосно покликав:
— Рошфоре!
Шевальє, який, мабуть, стояв за дверима, одразу ввійшов.
— Рошфоре, — сказав кардинал, — перед вами пан Д'Артаньян; від сьогодні він належить до числа моїх друзів. Тож поцілуйтесь обоє й поводьтеся розумно, якщо хочете зберегти свої голови.
Рошфор і Д'Артаньян, ледь торкнувшись губами, поцілувалися. Кардинал стояв поруч і пильно стежив за ними. Вони разом вийшли з кімнати.
— Адже ми ще побачимось, чи не так, добродію?
— Коли вам буде завгодно, — відповів Д'Артаньян.
— Така нагода не забариться, — сказав Рошфор.
— Що таке? — спитав Рішельє, відчиняючи двері.
Молоді люди усміхнулись один до одного, потисли один одному руки і вклонилися його високопреосвященству.
— Ми вже почали непокоїтися, — сказав Атос.
— От і я, друзі мої! — відповів Д'Артаньян. — І не тільки на волі, а ще й у неабиякій милості.
— Ви нам розкажете все?
— Сьогодні ж увечері.
Справді, того ж вечора Д'Артаньян прийшов до Атоса і застав його за пляшкою іспанського вина.
Д'Артаньян розповів йому все, що сталося між ним і кардиналом. Вийнявши з кишені патент, він сказав:
— Візьміть, мій любий Атосе, він належить вам по праву. Атос усміхнувся своєю доброю та приємною посмішкою.
— Друже, — відповів він, — для Атоса цього забагато; для графа де Ля Фера — замало. Лишіть собі цей патент — він ваш. На жаль, ви купили його надто дорогою ціною.
Д'Артаньян попрощався з Атосом і попрямував до Портоса. Юнак застав мушкетера перед дзеркалом; той приміряв розкішний, прикрашений блискучим гаптуванням камзол.
— А-а, це ви, мій любий друже! — вигукнув Портос — Як вам здається, чи личить мені цей костюм?
— Він чудовий, — відповів Д'Артаньян. — Але я прийшов запропонувати костюм, який буде вам ще більше до лиця.
— Який саме? — спитав Портос.
— Мундир лейтенанта мушкетерів.
Д'Артаньян розповів Портосові про своє побачення з кардиналом і, вийнявши з кишені патент, сказав: — Візьміть, любий друже, впишіть своє ім'я й будьте мені хорошим командиром.
Портос глянув на патент і, на превеликий подив Д'Артаньяна, повернув його назад.
— Авжеж, — сказав він, — це було б для мене дуже приємно, але мені недовго довелося б користатися такою милістю. Поки ми їздили до Бетюна, помер чоловік моєї герцогині. Схоже на те, що скриня небіжчика проситься мені до рук, і тому, мій любий друже, я вирішив одружитися з удовицею. Бачите, я саме приміряю своє весільне вбрання; залиште собі чин лейтенанта, мій друже, залиште.
І він оддав патент Д'Артаньянові.
Юнак пішов до Араміса.
Він застав його на колінах перед аналоєм[253], зі схиленою над розгорнутим молитовником головою.
Д'Артаньян розповів йому про побачення з кардиналом і, втретє вийнявши з кишені патент, мовив:
— Ви, наш друже, наш світоче, наш незримий заступнику, прийміть цей патент; ви, як ніхто інший, заслужили його своєю мудрістю й тими порадами, що завжди приносили нам успіх.
— Гай-гай, мій любий друже! — відповів Араміс — Наші останні пригоди назавжди відвернули мене від мирського життя й військового мундира. Цього разу я вирішив безповоротно: по закінченні облоги вступаю в братство лазаристів[254]. Залиште собі цей патент, Д'Артаньяне; військова служба — ваша стихія, ви будете хоробрим і відважним командиром.
Д'Артаньян, із сльозами вдячності на очах і з радістю в погляді, знову поспішив до Атоса, який і досі сидів за столом і роздивлявся проти світла лампи останню склянку малаги.
— Так от, — сказав Д'Артаньян, — вони теж відмовились!
— Це тому, мій любий друже, що ніхто інший не заслуговує цього патента більше, ніж ви.
Він узяв перо, написав на пергаменті ім'я Д'Артаньяна й віддав йому патент.
— Отже, я лишаюся без друзів, — мовив юнак, — але, на жаль, із гіркими спогадами…
Він охопив голову руками, і сльози покотились йому по щоках.
— За вами молодість, — відповів Атос — Час обов'язково зітре гіркі спогади, щоб замінити їх приємними!
Епілог
Ла-Рошель, не підтримана ні англійським флотом, ні військом, що його обіцяв Бекінгем, склала зброю після річної облоги. 28 жовтня 1628 року було підписано капітуляцію.
253
Аналой — високий похилий столик, на який кладуть ікони і за яким стоячи читають церковні книги під час богослужінь.
254
Братство лазаристів — об'єднання католицьких монастирів, створене в 1625 році для підготовки місіонерів.
275 
