125 
— Ще й як існують! — розсердилася Луна.
— А докази? — скривилася Герміона.
— Є безліч описів, зроблених свідками. Невже ти така обмежена, що тобі все треба підсовувати під самий ніс…
— Гм, гм, — так вдало перекривила професорку Амбридж Джіні, що дехто навіть злякано озирнувся, а потім розреготався. — Хіба ми не збиралися вирішити, як часто нам зустрічатися для уроків захисту?
— Так, — відразу погодилася Герміона, — твоя правда, Джіні.
— Раз на тиждень звучить круто, — сказав Лі Джордан.
— Якщо це не… — почала Анжеліна.
— Так, так, ми пам’ятаємо про квідич, — напружено урвала її Герміона. — А тепер треба вирішити, де нам збиратися…
Це було складніше завдання. Усі замовкли.
— У бібліотеці? — запропонувала Кеті Бел.
— Навряд чи мадам Пінс дуже сподобається, коли ми почнемо виконувати закляття в бібліотеці, — засумнівався Гаррі.
— То, може, в якомусь порожньому класі? — запропонував Дін.
— Так, — підтримав його Рон, — можливо, Макґонеґел впустить нас до свого класу. Вона вже так робила, коли Гаррі готувався до Тричаклунки.
Але Гаррі чомусь не вірив, що Макґонеґел буде така люб’язна й тепер. Хоч би що там казала Герміона про групи навчання чи виконання домашніх завдань, він чітко усвідомлював, що їхню групу запідозрять у бунтарських намірах.
— Що ж, спробуємо щось підшукати, — сказала Герміона. — Ми всім повідомимо, коли виберемо час і місце для першої зустрічі.
Вона понишпорила в портфелі, витягла звідти пергамент і перо, а тоді завагалася, ніби набираючись рішучості.
— Я… я думаю, що треба записати всі ваші прізвища, щоб ми знати, хто тут був. І ще я думаю, — вона набрала повні груди повітря, — що про це ми не будемо скрізь розпатякувати. Тому кожен, хто підпишеться, обіцяє цим самим не розповідати про наш задум ані Амбридж, ані будь–кому іншому.
Фред узяв пергамент і впевнено там підписався, але Гаррі помітив, що не всім хочеться записувати свої прізвища.
— Е–е… — завагався Захаріас. коли Джордж хотів передати йому пергамент. — Ерні скаже мені про час зустрічі.
Одначе Ерні теж не поспішав підписуватися. Герміона глянула на нього, піднявши брови.
— Я… ну, ми ж старости. — вибухнув Ерні. — А якщо цей список знайдуть… тобто… ти ж сама сказала, якщо Амбридж довідається…
— Ти щойно доводив, що наша група стане найважливішою подією цього року, — нагадав йому Гаррі. — Я… так, — промимрив Ерні. — так, я в це вірю, просто…
— Ерні, невже ти думаєш, що я лишатиму цей список хтозна–де? — роздратувалася Герміона.
— Ні, звичайно, що ні, — вже не так занепокоєно відповів Ерні. — Я… так, авжеж, я підпишуся.
Після Ерні ніхто вже не висловлював заперечень, хоч Гаррі помітив, як подруга Чо докірливо глянула на Герміону, перш ніж записати своє прізвище. Коли підписався останній учень — Захаріас, — Герміона акуратно склала пергамент і заховала в портфель. Усі почувалися трохи дивно, так, ніби щойно підписали якусь угоду.
— Ох і летить час, — Фред зірвався на ноги. — А нам з Джорджем і Лі треба ще купити деякі делікатні штуки, тож побачимося пізніше.
По двоє, по троє, решта учнів теж почала розходитися. Чо дуже довго вовтузилася із замочком свого портфеля, нахилившись над ним так, що її обличчя геть сховалося під довгою чорною пеленою волосся, але її подруга стояла поруч, склавши на грудях руки, і нетерпляче цокала язиком, тож Чо не мала іншого вибору, як вийти разом з нею. Подруга підштовхувала її до дверей, але Чо встигла озирнутися й помахати Гаррі рукою.
— Думаю, все пішло добре, — радісно сказала Герміона, коли за кілька хвилин вони вийшли з «Кабанячої голови» на яскраве сонце. Гаррі з Роном стискали в руках пляшчини з маслопивом.
— Той Захаріас — свинота, — буркнув Рон, люто дивлячись услід Смітові, чия постать ледь виднілася вдалині.
— Мені він теж не дуже подобається, — зізналася Герміона, — але він почув, як я розмовляла з Ерні й Анною за гафелпафським столом, і сказав, що йому це дуже цікаво, то що я могла зробити? Але що більше людей, то краще… наприклад, Майкл Корнер з друзями не прийшов би, якби не зустрічався з Джіні…
Рон, який допивав останні краплі, похлинувся і заляпав маслопивом груди.
— Якби ЩО? — вуха в обуреного Рона стали червоні, як сира яловичина. — Вона зустрічається… моя сестра зустрічається… ти хочеш сказати — з Майклом Корнером?
125 
