ФАНТАСТИКА

ДЕТЕКТИВЫ И БОЕВИКИ

ПРОЗА

ЛЮБОВНЫЕ РОМАНЫ

ПРИКЛЮЧЕНИЯ

ДЕТСКИЕ КНИГИ

ПОЭЗИЯ, ДРАМАТУРГИЯ

НАУКА, ОБРАЗОВАНИЕ

ДОКУМЕНТАЛЬНОЕ

СПРАВОЧНИКИ

ЮМОР

ДОМ, СЕМЬЯ

РЕЛИГИЯ

ДЕЛОВАЯ ЛИТЕРАТУРА

Последние отзывы

Мода на невинность

Изумительно, волнительно, волшебно! Нет слов, одни эмоции. >>>>>

Слепая страсть

Лёгкий, бездумный, без интриг, довольно предсказуемый. Стать не интересно. -5 >>>>>

Жажда золота

Очень понравился роман!!!! Никаких тупых героинь и самодовольных, напыщенных героев! Реально,... >>>>>

Невеста по завещанию

Бред сивой кобылы. Я поначалу не поняла, что за храмы, жрецы, странные пояснения про одежду, намеки на средневековье... >>>>>

Лик огня

Бредовый бред. С каждым разом серия всё тухлее. -5 >>>>>




  124  

Гаррі почало кидати в жар, і він боявся глянути на Чо навіть краєм ока.

— А коли ми були в першому класі, — повідомив Невіл, — він урятував філологічний камінь…

— Філософський, — прошипіла Герміона.

— Ну, так, цей камінь… від Відомо–Кого, — завершив речення Невіл.

Очі в Анни Ебот спали круглі, мов ґалеони.

— І це ще не згадуючи, — додала Чо (Гаррі глянув на неї побачив, що вона йому всміхається, і його серце ледь не вистрибнуло з грудей), — усіх тих завдань, що він виконав на Тричаклунському турнірі… подолав драконів, водяників і так далі…

За столом схвально загомоніли. У Гаррі всередині все приємно стислося. Він намагався не мати самовдоволеного вигляду. Після похвали Чо набагато важче було вимовити те, що він присягся їм сказати.

— Послухайте, — почав він, і всі негайно замовкли. — я… я не хочу здатися надто скромним чи як, але… мені при цьому серйозно допомагали…

— Але не з драконами, — відразу втрутився Майкл Корнер. — То був крутий політ..

— Та ну… — пробелькотів Гаррі, знаючи, що з цим важко було б не погодитися.

— А цього літа тобі ніхто не допомагав здихатися дементорів. — додала Сьюзен Боунз.

— Це так, — знову погодився Гаррі. — ну що ж, дещо мені вдалося без жодної допомоги, але…

— Ти що, хочеш викрутитися й нічого не показати? — здивувався Захаріас Сміт.

— Послухай, — втрутився Рон. перш ніж Гаррі встиг заговорити. — може б ти заткнувся?

Мабуть, Рона зачепило за живе слово «викрутитися», бо він тепер пожирав Захаріаса такими очима, ніби хотів його добряче віддухопелити.

Захаріас почервонів і почав виправдовуватись:

— Ми прийшли чогось від нього навчитися, а він тепер каже, що нічого не може.

— Він такого не казав, — гримнув Фред.

— Може, тобі прочистити вуха? — поцікавився Джордж, витягаючи з пакета з емблемою крамнички «Зонко» якусь довжелезну металеву штуку загрозливого вигляду.

— Або якусь іншу частину тіла. Нам однаково, куди її застромити, — додав Фред.

— Ідемо далі, — поквапилася розрядити обстановку Герміона, — то ми погоджуємося брати в Гаррі уроки?

Усі схвально загомоніли. Захаріас склав на грудях руки Й нічого не сказав, мабуть, тому, що не відводив очей від інструмента у Фредових руках.

— Добре, — з полегшенням зітхнула Герміона. — Тоді наступне запитання: як часто ми будемо збиратися. Думаю, треба не рідше одного разу на тиждень…

— Стривай, — втрутилася Анжеліна, — ще ж треба узгодити, щоб не збігалося з нашими тренуваннями.

— Так, — погодилася Чо, — і з нашими теж.

— І з нашими, — додав Захаріас Сміт.

— Думаю, ми зможемо домовитися про вечір, який влаштує всіх, — нетерпляче сказала Герміона, — але зрозумійте, як це важливо! Ми навчимося захищатися від В–волде–мортових смертежерів…

— Добре сказано! — бовкнув Ерні Макмілан, від якого Гаррі вже давно сподівався щось почути. — Я особисто вважаю, що це дуже важливо, мабуть, найважливіше за все, що ми цього року будемо робити, навіть за майбутні СОВи!

Він обвів усіх очікувальним поглядом, наче сподівався, що хтось вигукне: «Та що ти таке верзеш!». Але ніхто не озвався, тож він провадив далі:

— Я особисто не розумію, чому міністерство нав’язало нам таку недолугу вчительку в такий вирішальний час. Там, очевидно, заперечують сам факт повернення Відомо–Кого, але навіщо призначати вчительку, яка активно перешкоджає нам виконувати захисні закляття?

— На нашу думку, Амбридж не хоче, щоб ми вивчали на практиці захист від темних мистецтв, — сказала Герміона, — бо має якусь… якусь божевільну манію — начебто Дамблдор створює з учнів таку собі приватну армію. Вона вважає, що він налаштовує нас проти міністерства.

Ця новина приголомшила майже всіх, окрім Луни Лавґуд.

— Бо в цьому є сенс, — мовила вона. — Зрештою, має ж Корнеліус Фадж свою приватну армію.

— Що? — розгублено перепитав Гаррі, якого просто ошелешила така інформація. — Так, він має армію геліопатів, — урочисто сказала Луна.

— Нічого він не має, — заперечила Герміона.

— Ні, має, — сказала Луна.

— А що це за геліопати? — здивувався Невіл.

— Це духи вогню, — пояснила Луна і вирячила очі так, що стала ще божевільніша на вигляд, ніж була, — такі височенні полум’яні істоти, що мчать по землі, спалюючи все перед собою…

— Їх не існує, Невіле, — скептично додала Герміона.

  124