132 
незмінний і здатний забезпечити постійне й непроникне укриття, хоч би які закляття на нього насилали. Скільки ти бачила таких плащів, міс Ґрейнджер?
Герміона відкрила було рота, щоб відповісти, та закрила його знов, помітно розгублена. Друзі перезирнулися, й Гаррі зрозумів, що всі вони думають про одне й те саме. Так сталося, що точнісінько такий плащ, як оце щойно описав Ксе—нофілій, був зараз з ними в цій кімнаті.
— Власне, — сказав Ксенофілій таким тоном, ніби завдав їм остаточної поразки неспростовним аргументом, — ніхто з вас такого і в очі не бачив. Власник такої речі був би незмірно багатий!
Він знову визирнув з вікна. Небо вже забарвилось у ледь помітний відтінок рожевого.
— Гаразд, — промовила збентежена Герміона. — Скажімо, плащ існує… а як же камінь, містере Лавґуд? Та штука, що ви її назвали воскресальним каменем?
— Ащозним?
— Як він може бути справжнім?
— А доведи, що не може, —відповів їй Ксенофілій. Герміону це просто обурило.
— Але ж це… вибачте, але це просто безглуздо! Як я можу довести, що його не існує? Ви що, сподіваєтесь, що я позбираю все… все каміння світу й перевірятиму? Тобто так можна що завгодно оголосити реальним, якщо єдина підстава для віри в його існування—те, що ніхто не довів протилежного!
— Ясно, що можна, — погодився Ксенофілій. — Я радий, що ти потроху звільняєш свідомість від обмежень.
— А та бузинова чарівна паличка, — швидко втрутився Гаррі, не даючи сказати слова Герміоні, — вона, на вашу думку, теж існує?
— Про це є безліч свідчень, — відповів Ксенофілій. — За бузиновою паличкою легко простежити завдяки тому, як вона переходить з рук у руки.
— І як же? — зацікавився Гаррі.
— Атак, що той, хто хоче нею заволодіти, мусить силою забрати її в попереднього власника, —пояснив Ксенофілій. — Ви ж чули, мабуть, як ця паличка опинилася в руках Еґбер—та Мерзенного теля того, як він замордував Емеріка Лихого? Або як Ґоделот помер у власному підвалі після того, як його син Гереворд забрав у нього чарівну паличку? Чи про жахливого Локсія, який відібрав паличку у Варнави Деверила, котрого потім убив? Кривавий слід бузинової палички тягнеться крізь усі сторінки чаклунської історії.
Гаррі глипнув на Герміону. Вона похмуро дивилася на Ксенофілія, але не сперечалася.
— А де зараз, на вашу думку, може бути бузинова чарівна паличка? —запитав Рон.
— А хто це може знати? — стенув плечима Ксенофілій, визираючи з вікна. —Хтозна, де захована бузинова палич ка? Слід уривається на Аркусі й Лівію. Хто скаже, котрий з них насправді переміг Локсія і хто забрав чарівну палич ку? А кому відомо, хто потім здолав їх? Історія, на жаль, про це мовчить.
Запала тиша. Нарешті Герміона запитала напруженим голосом:
— Містере Лавґуд, а чи родина Певерелів якось причетна до Смертельних реліквій?
Ксенофілія це запитання застало зненацька, а Гаррі це прізвище щось нагадало, тільки він не міг пригадати, що саме. Певерел… десь він уже його чув…
— А ти ввела мене в оману, дівчино! — здивовано витрі щився на Герміону Ксенофілій і випростався в кріслі. — Я думав, ти про пошук реліквій нічого не знаєш! Багато хто з нас, шукачів, вірить, що Певерели безпосередньо… най— безпосередніше!… причетні до реліквій!
— А хто такі Певерели? —поцікавився Рон.
— Це прізвище було на тій могилі зі знаком, у Ґодриковій Долині,—пояснила Герміона, не зводячи очей з Ксенофілія. — Іґнотус Певерел.
— Отож! — повчально підняв вказівного пальця Ксенофі—
лій. — Знак Смертельних реліквій на Іґнотусовій могилі — це переконливий доказ!
— Чого? — здивувався Рон.
— Та того, що три брати з казки —це й були брати Певере—ли: Антіох, Кадмус та Іґнотус! Що вони й були найпершими власниками реліквій!
Ще раз зиркнувши у вікно, він зіп'явся на ноги, узяв тацю й пішов до Гвинтових сходів.
— Залишитесь на вечерю? — крикнув він уже на сходах. — Усі завжди просять у нас рецепт юшки з прісноводних гогімпів.
— Мабуть, щоб показати у відділі отруєнь лікарні святого Мунґа, — ледве чутно пробурмотів Рон.
Гаррі дочекався, коли Ксенофілієві кроки залунали внизу, на кухні, і аж тоді заговорив.
— Що скажеш? — запитав він Герміону.
— Ой, Гаррі, — втомлено відповіла вона, — це таке несусвітне безглуздя. Знак має означати щось цілком інше. А це все — його дивне тлумачення. Шкода змарнованого часу.
— Якщо я не помиляюся, це він приніс нам зім'яторогих хропачів, — сказав Рон.
132 
