Особенно,... 
78 
До них спішив один з тих смертежерів, що були свідками Дамблдорової загибелі. Міністерські працівники, що стояли поблизу, принишкли і втупили очі в підлогу. Гаррі відчував, як їх пронизує страх. Зле й тупувате обличчя цього чоловіка не пасувало до його розкішної мантії, розшитої золотою ниткою. Хтось із юрби біля ліфтів улесливо привітався:
— Доброго ранку, Якслі! Якслі навіть на нього не глянув.
— Катермол, щоб хтось із технічної служби навів лад у моєму кабінеті. Там і досі йде дощ.
Рон озирнувся, мовби надіючись, що хтось йому допоможе, але всі мовчали.
— Дощ… у вашому кабінеті? Це… це не дуже добре. Рон нервово захихотів. Якслі вирячив очі.
— Катермол, ти думаєш, що це смішно? Дві відьми вийшли з черги й кудись побігли.
— Ні, — відповів Рон, — авжеж, ні…
— Тобі ж відомо, що я ось іду вниз допитувати твою дру жину? Я, правду кажучи, взагалі дивуюся, чого ти не сидиш зараз там, тримаючи її за руку. Вирішив її позбутися як непотребу? Може, це й наймудріше. Наступного разу будь розумніший і одружуйся з чистокровними.
Герміона пискнула від жаху. Якслі глянув на неї. Вона закашлялася й відвернулась.
— Я… я… — почав затинатися Рон.
— Проте якби це мою дружину звинуватили, що вона бруднокровка… — вів далі Якслі, —…хоч про жодну мою колишню дружину навіть помилково не можна було такого подумати… а керівник відділу дотримання магічних законів доручив би мені якусь роботу, то я, Катермоле, усі сили від дав би, щоб виконати його доручення. Ти мене зрозумів?
— Так, — прошепотів Рон.
— Тоді виконуй, Катермол, і якщо в моєму кабінеті через годину не буде абсолютно сухо, то я дуже сумніваюся, що твоїй дружині вдасться отримати підтвердження Кровного статусу.
Золоті ґрати перед ними з брязкотом розсунулися. Кивнувши головою й гидко усміхнувшись до Гаррі, який, очевидно, мав схвально оцінити таке його ставлення до Катер—мола, Якслі перейшов до іншого ліфта. Гаррі, Рон і Герміона зайшли в ліфт, але ніхто не зайшов за ними, неначе вони були заразні. Ґрати з брязкотом засунулися, й ліфт почав
підніматися.
— Що мені тепер робити? — негайно запитав у друзів ошелешений Рон. — Якщо я не погоджуся, то мою дружину… тобто Катермолову дружину…
— Ми підемо з тобою, нам треба бути разом… — почав було Гаррі, але Рон гарячково закрутив головою.
— Це дурість, бо в нас мало часу. Ви шукайте Амбриджку, а я піду наведу лад у кабінеті Якслі… але ж як мені зупинити
той дощ?
— Спробуй "Фініте інкантатем" ', — одразу порадила Герміона, — це може зупинити дощ, якщо його вичаклувано закляттям чи заклинанням, а якщо ні, то щось, мабуть, зіпсувалося в атмосферних чарах, а їх буде важче полагодити, тому, як тимчасовий захід, спробуй "Імперіус", щоб його речі не намокли…
— Ще раз повтори, поволі… — попросив Рон, розпачливо шукаючи в кишенях хоча б недогризок пера, але в цю мить ліфт здригнувся й зупинився. Безтілесний жіночий голос
повідомив:
— Четвертий рівень, відділ нагляду й контролю за магіч ними істотами, включно з підрозділами звірів, людських істот та духів, відомством зв'язків з ґоблінами та дорадчим бюро боротьби зі шкідниками.
Ґрати розсунулись і до ліфту зайшли два чаклуни й залетіло кілька блідо—фіолетових паперових літачків, закружлявши навколо лампи, що звисала зі стелі ліфта.
— Доброго ранку, Альберте, — всміхнувся до Гаррі чоловік з густими бакенбардами. Ліфт знову рушив угору, а чоловік кинув погляд на Рона й Герміону. Герміона поспіхом нашіп тувала Ронові інструкції. Чаклун нахилився, вишкірившись, до Гаррі і пробурмотів: — Дерк Кресвел? Зі служби зв'язків з ґоблінами? Непогано, Альберте. Тепер я майже впевнений, що займу його посаду!
Він підморгнув. Гаррі всміхнувся у відповідь, сподіваючись, що цього вистачить. Ліфт зупинився. Ґрати знову розсунулись.
— Другий рівень, відділ дотримання магічних законів, включно з управлінням нелегального використання чарів, штаб—квартирою аврорів та адміністративними службами "Чарверсуду", — повідомив безтілесний відьомський голос.
Гаррі побачив, як Герміона легенько підштовхнула Рона і той вискочив з ліфта разом з іншими чаклунами, залишивши Гаррі й Герміону самих. Щойно зачинилися золоті двері, як Герміона дуже швидко випалила:
— Знаєш, Гаррі, треба мені було піти з ним, навряд чи він розуміє, що робить, а якщо його зловлять, то увесь наш задум…
— Перший рівень, міністр магії та допоміжні служби. Золоті ґрати знову розсунулись, і Герміона охнула. Перед
78 
