128 
— Уся ця ‘Оґвогтська їжя дуже некогисна й важька, — якось увечері сказала вона сварливим голосом, повертаючись із Великої зали. Друзі йшли позад неї. Рон ховався за Гаррі, з усієї сили стараючись, щоб Флер його не помітила. — Я не волізу в святкову мантію!
— О–о–о, це трагедія, — роздратовано буркнула Герміона, коли Флер вийшла у вестибюль. — Вона про себе дуже високої думки!
— Герміоно, з ким ти йдеш на бал? — спитав Рон.
Він увесь час докучав їй цим запитанням, сподіваючись захопити її зненацька. Та Герміона лише насупилася й сказала:
— Я тобі не скажу, ти будеш мене діставати.
— Візлі, ти шо, тіпа, жартуєш? — сказав за їхніми спинами Мелфой. — Ти що, хочеш сказати, шо хтось, карочє, піде на бал з цією зубатою бруднокровкою?
Гаррі й Рон обернулися, щоб на нього кинутись, але Герміона голосно вигукнула, махаючи рукою комусь поверх Мелфоєвого плеча:
— Добрий день, професоре Муді!
Мелфой зблід і відскочив, дико озираючись у пошуках Муді, але той і досі сидів за вчительським столом, доїдаючи тушковане м’ясо.
— Боягузливий тхорик! — уїдливо кинула Герміона услід Мелфоєві. А тоді, щиро сміючись разом з Гаррі та Роном, рушила вгору мармуровими сходами.
— Герміоно, — Рон глянув на неї збоку й раптом насупився. — Що з твоїми зубами?
— А що з ними? — здивувалася вона.
— Змінилися… Я щойно помітив…
— Авжеж змінилися — чи ти хотів, щоб я ходила з тими іклами, які мені начарував Мелфой?
— Та ні, вони стали інакші, ніж були перед тим, як Мелфой їх закляв… стали рівні й поменшали…
Герміона раптом пустотливо всміхнулася, й Гаррі теж помітив: усмішка в неї геть інакша, ніж та, що він пам’ятав.
— Ну… коли я пішла до мадам Помфрі, щоб зменшити зуби, вона тримала переді мною дзеркало й наказала крикнути «стоп», коли зуби знову стануть такі, як були, — пояснила Герміона. — І я… дала їй потримати дзеркало трохи довше. — Вона всміхнулася ще ширше. — Мамі з татом це не сподобається. Я вже сто років переконую їх, щоб дозволили мені зменшити зуби, а вони кажуть, щоб я носила пластинку. Ви ж знаєте, вони зубні лікарі, і вважають, що зуби і магія — це не… О, дивіться! Левконія повернулася!
Крихітна Ронова сова щось бурхливо щебетала, сидячи на вершечку обліплених бурульками перил. До її лапки був прив’язаний сувій пергаменту. Школярі, проходячи, тицяли на неї пальцями й сміялися, а зграйка третьокласниць зупинилася і одна з дівчаток вигукнула:
— Дивіться, яка манюня сова! Яка гарнесенька!
— Шизоїдний клубок пір’я! — зашипів Рон. Він кинувся нагору і схопив Левконію. — Ти повинна приносити листа адресатові, а не товктися у всіх на очах!
Левконія щасливо ухкала, вистромивши голову з Ронового кулака. Третьокласниці були вражені.
— Зникніть! — гримнув на них Рон, махаючи кулаком з Левконією. Шугаючи в повітрі, сова заухкала ще щасливіше. — На, Гаррі, це тобі, — додав Рон на півтона тихіше, коли обурені третьокласниці втекли. Він зняв Сіріусову відповідь з лапки Левконії. Гаррі сховав її в кишеню, і вони кинулися до ґрифіндорської вежі, щоб там прочитати.
Всі у вітальні були заклопотані канікулярними справами, й нікого не обходило, хто що робить. Гаррі, Рон і Герміона сіли окремо від усіх біля темного вікна, яке поступово заносило снігом, і Гаррі прочитав:
Дорогий Гаррі!
Вітаю з перемогою! Той, хто вкинув твоє ім’я у Келих, тепер, мабуть, не дуже радий. Я збирався запропонувати тобі закляття «Кон’юнктивітіс», адже очі в дракона — найслабше місце…
— Крум так і зробив! — прошепотіла Герміона.
…але твій спосіб був кращий. Я вражений.
Але, Гаррі, не задирай носа… Ти виконав лиш одне завдання. Той, хто втяг тебе в турнір, матиме ще не одну нагоду тебе скривдити. Будь напоготові — особливо, коли особа, про яку ми з тобою говорили, десь поблизу. І намагайся не потрапляти в халепи.
Підтримуй зі мною зв’язок, я хочу знати про кожну незвичну дрібничку.
— Він каже про те саме, що й Муді, — тихо сказав Гаррі, запихаючи листа в кишеню мантії. — Постійна пильність! Можна подумати, що я ходжу з міцно заплющеними очима, стукаючись об стіни…
— Гаррі, але ж він пише правильно, — сказала Герміона, — попереду в тебе ще два завдання. Ти й справді мусиш глянути в те яйце й почати думати, що воно означає…
128 
