Особенно,... 
161 
— Думаю, перед тим, як виставити оцінки, треба порадитися.
Судді відійшли на нараду. Мадам Помфрі визволила Рона з лещат Персі. Потім підвела Рона до всіх, дала йому ковдру й перцевої настоянки, а тоді пішла по Флер та її сестру. У Флер було багато порізів на обличчі та на руках, мантія була порвана, та вона зовсім на це не зважала й не дозволила мадам Помфрі її оглянути.
— Подоглядайте за Ґабгіель, — сказала Флер і обернулася до Гаррі:
— Ти її вгятував, — промовила вона, майже не дихаючи. — Хоч вона й не була твоя загучниця.
— Так, — підтвердив Гаррі, котрий тепер щиро шкодував, що не покинув усіх трьох прив’язаними до статуї.
Флер присіла, поцілувала Гаррі в обидві щоки (Гаррі відчув, як вони запалали, і не здивувався б, якби з вух знову пішла пара), а тоді звернулася до Рона:
— І ти теж д’опомагав…
— Еге ж, — не заперечував Рон, сповнений надії. — Трішки…
Флер розцілувала і його. Герміона аж закипіла з люті, але саме тієї миті позад них прогримів магічно посилений голос Лудо Беґмена. Усі аж підскочили з несподіванки. Лудо закликав трибуни до тиші.
— Пані й панове, ми прийняли рішення. Отаманка русалок та водяників Муркус розповіла нам про все, що відбувалося на дні озера, і тому ми вирішили — за п’ятдесятибальною шкалою — виставити такі оцінки…
Міс Флер Делякур, хоч і продемонструвала блискуче застосування бульбашкоголових чарів, була атакована ґринділами біля самісінької мети і тому не змогла врятувати свою заручницю. Її оцінка — двадцять п’ять балів.
Трибуни відповіли оплесками.
— Я заслюжила нуль балів, — промовила Флер глибоким голосом, похитуючи своєю чарівною голівкою.
— Містер Седрик Діґорі, котрий теж використав бульбашкоголові чари, першим повернувся зі своєю заручницею, хоч і з’явився на хвилину пізніше встановленого часу. — Натовп вибухнув шаленими вигуками. Кричали переважно гафелпафці. Гаррі помітив, як Чо обдарувала Седрика гарячим поглядом. — Тому його оцінка — сорок сім балів.
Серце в Гаррі завмерло. Якщо Седрик не вклався в час, то він і поготів.
— Містер Віктор Крум використав недовершену форму трансфігурації, яка, одначе, виявилася ефективною, тож він повернувся зі своєю заручницею другим. Його оцінка — сорок балів.
Каркароф плескав особливо сильно і аж світився зверхністю.
— Містер Гаррі Поттер досяг прекрасного ефекту, вживши зяброрості, — вів далі Беґмен. — Він повернувся останнім і витратив на завдання набагато більше встановленого часу. Одначе отаманка русалок та водяників повідомила нам, що містер Поттер першим знайшов заручників, а причиною його затримки стало рішення повернути в безпечне місце усіх заручників, а не лише свого.
Герміона й Рон обдарували Гаррі напіврозгніваними–напівспівчутливими поглядами.
— Більшість суддів, — у цьому місці Беґмен з обуренням глянув на Каркарофа, — вважають, що цей вчинок демонструє його високі моральні якості і заслуговує найвищих оцінок. Однак… оцінка містера Поттера — сорок п’ять балів.
У Гаррі всередині все підстрибнуло — він поділяв перше місце з Седриком. Заскочені зненацька Рон та Герміона вражено глянули на Гаррі, а потім почали сміятися й аплодувати разом з усіма.
— Молодець, Гаррі! — намагався перекричати галас Рон. — Ти не був дурний — ти продемонстрував свої високі моральні якості!
Флер теж аплодувала щосили, зате Крум не палав радістю. Він знову спробував втягти Герміону в розмову, однак вона надто була зайнята тим, що вітала Гаррі.
— Третє й останнє завдання відбудеться в надвечір’я двадцять четвертого червня, — загримів Беґмен. — Чемпіонів повідомлять про те, що їх чекає, рівно за місяць. Дякуємо всім за підтримку.
Все позаду, ошелешено думав Гаррі, поки мадам Помфрі намагалася відвести чемпіонів та заручників до замку, щоб вони переодяглися в сухе… Все позаду, він пройшов через це… Тепер можна ні про що не турбуватися аж до двадцять четвертого червня…
Коли наступного разу буду в Гоґсміді, — вирішив він, піднімаючись кам’яними сходами до замку, — обов’язково куплю для Добі по парі шкарпеток на кожен день року.
Розділ двадцять сьомий
ГУЛЬТЯЙ ПОВЕРТАЄТЬСЯ
Нарешті Рон також скупався у промінні Гарріної слави: від охочих почути про події на дні озера не було відбою.
Гаррі помітив, що Ронова розповідь з кожним разом трохи змінюється. Спершу вона скидалася на правду — принаймні збігалася з Герміониною розповіддю: Дамблдор наслав на всіх заручників чародійний сон у кабінеті професорки Макґонеґел, перед тим запевнивши, що вони перебуватимуть у цілковитій безпеці й прокинуться, тільки–но знову потраплять на берег. Але вже через тиждень Ронова розповідь перетворилася на справжнє жахіття. Виявилося, начебто спершу його викрали і він сам–один повинен був відбиватися від п’ятдесяти озброєних водяників, які врешті–решт його перемогли й зв’язали.
161 
