134 
— І що? — насторожився Рон.
— Вона каже, щоб ти нізащо не брав участі в незаконній таємній групі захисту від темних мистецтв. Каже, що тебе тоді обов’язково виженуть, і пропала тоді твоя кар’єра. Каже, що згодом ще буде час навчитися себе захищати, і що ти ще молодий, щоб про це дбати. Вона також… — тут Сіріус глянув на Ронових друзів, — …радить Гаррі й Герміоні нічого не затівати з тією групою, хоч і розуміє, що не може вам наказувати, а лише благає пам’ятати, що завжди бажає вам усього якнайкращого. Вона б усе це написала, але якщо сову перехоплять, то вам загрожуватимуть великі неприємності. А сама вона переказати не має змоги, бо сьогодні чергує.
— Де чергує? — відразу поцікавився Рон.
— Немає значення де. Там, де потрібно Ордену, — відповів Сіріус. — Отож мені й випало бути в ролі посланця. І не забудьте підтвердити їй, що я вам усе переказав, бо вона чомусь не дуже мені довіряє.
Запала чергова мовчанка, під час якої Криволапик нявкнув і спробував дістати лапкою Сіріусову голову, а Рон длубався пальцем у дірочці в килимку.
— То ти хочеш, щоб я пообіцяв не брати участі в групі захисту? — промимрив нарешті він.
— Я? Ні, не хочу! — здивовано заперечив Сіріус. — По–моєму, це блискуча ідея!
— Справді? — зрадів Гаррі.
— Справді! — підтвердив Сіріус. — Чи ти думаєш, що ми з твоїм батьком сиділи б там і виконували накази такої старої мегери, як Амбридж?
— Але… торік ти тільки й торочив, щоб я був обережний і не ризикував…
— Гаррі, торік ми мали звістки, що хтось у Гоґвортсі намагався тебе вбити! — нетерпляче пояснив Сіріус. — А цього року ми знаємо, що хтось за межами Гоґвортсу хотів би повбивати нас усіх! Тому я й думаю, що ідея навчитися нормально захищатись дуже добра!
— А якщо нас усіх виженуть зі школи? — запитально глянула на нього Герміона.
— Герміоно, та це ж твоя ідея! — витріщився на неї Гаррі.
— Я знаю. Мені просто цікаво почути Сіріусову думку, — знизала вона плечима.
— Краще вилетіти зі школи і навчитися захищатись, аніж сидіти в ній, не знаючи, що з цього всього буде, — відповів Сіріус.
— Абсолютно, — завзято підтримали його Гаррі з Роном.
— Отож, — мовив Сіріус, — як саме ви збираєте групу? Де зустрічаєтесь?
— З оцим якраз проблема, — зізнався Гаррі. — Не знаємо, де можна зібратися.
— А як щодо Верескливої Халупи? — запропонував їм Сіріус.
— Оце ідея! — захопився Рон, але Герміона скептично пирхнула, й усі на неї глянули, навіть Сіріусова голова, що обернулася в полум’ї.
— Сіріусе, ви зустрічалися у Верескливій Халупі тільки вчотирьох, — сказала Герміона, — і всі ви вміли перетворюватися на тварин, тому при потребі могли всі сховатися під одним плащем–невидимкою. А нас набралося двадцять вісім душ, серед яких немає жодного анімага, тож нам буде потрібен не плащ, а намет–невидимка…
— Маєш рацію, — засмутився Сіріус. — Але я впевнений, що ви щось придумаєте. На п’ятому поверсі за великим дзеркалом колись був досить просторий таємний перехід. Там би вам теж вистачило місця…
— Фред і Джордж казали, що туди вже не потрапити. — похитав головою Гаррі. — Він обвалився, чи щось таке.
— Овва… — насупився Сіріус. — Ну, я ще подумаю, а тоді…
Він раптом замовк. Обличчя тривожно напружилося. Сіріус покосився на суцільну цегляну стіну каміна.
— Сіріусе? — занепокоївся Гаррі.
Але той зник. Гаррі якусь мить дивився на вогонь, а відтак повернувся до Рона з Герміоною.
— Чому він?..
Герміона перелякано зойкнула й зірвалася на ноги, не відводячи очей від каміна.
Поміж язиків полум’я з’явилася рука, що намагалася ніби щось ухопити. Жирна рука з коротенькими пальцями, обвішана гидкими старомодними перснями.
Друзі стрімголов кинулися навтьоки. Гаррі озирнувся аж біля дверей хлопчачої спальні. Рука Амбридж намацувала щось у вогні, ніби точнісінько знала, де щойно було Сіріусове волосся й намірилася в нього вчепитися.
Розділ вісімнадцятий
ДАМБЛДОРОВА АРМІЯ
— Гаррі, Амбридж прочитала твого листа. Інших пояснень нема.
— Думаєш, це вона напала на Гедвігу? — обурився він.
— Я майже впевнена, — похмуро сказала Герміона. — Дивися за жабою, бо тікає.
Гаррі спрямував чарівну паличку на жабу–бика, що з надією пострибала на протилежний бік стола. «Акціо!» — і невдоволена жаба знову опинилася в його руці.
134 
