18 
— Ми не гупаємо, — роздратувався Рон. — Ми ходимо. Вибач, якщо заважаємо виконувати суперсекретні завдання Міністерства магії.
— А над чим ти працюєш? — поцікавився Гаррі.
— Над доповіддю для відділу міжнародної магічної співпраці, — чванькувато пояснив Персі. — Ми намагаємося встановити стандартну норму товщини казанів. Стінки деяких імпортних казанів затонкі… рівень протікань щороку зростає майже на три відсотки…
— Ця доповідь цілковито змінить світ, — почав глузувати Рон. — Про це напишуть на першій шпальті «Щоденного віщуна»: «Казани, що протікають!..»
Персі почервонів.
— Можеш сміятися, Роне, — збуджено вигукнув він, — але якщо не запровадити відповідні міжнародні закони, то ринок невдовзі буде заповнений крихкою, недосконалою продукцією, що поставить під загрозу..
— Так, так, аякже, — махнув рукою Рон і рушив сходами далі. Персі грюкнув дверима своєї кімнати.
Гаррі, Герміона й Джіні стали підніматися слідом за Роном, а з кухні долинули голосні крики. Мабуть, містер Візлі розповів місіс Візлі про іриски.
Ронова кімната біля самого горища була майже така сама, як і торік, коли в ній жив Гаррі. На стінах і на похилій стелі були ті самі плакати улюбленої Ронової квідичної команди «Гармати з Чадлі». Її гравці рухалися й махали їм руками. В акваріумі на підвіконні, де раніше було повно жаб’ячої ікри, тепер сиділа одна величезна жаба.
Тут уже не було старого Ройового пацюка Скеберса, але натомість з’явилася крихітна сіра сова, та, що принесла Гаррі на Прівіт–драйв Ронового листа. Вона підстрибувала в маленькій клітці, здіймаючи шалений галас.
— Та вгамуйся ти, Леве, — мовив Рон, протискаючись між двома з чотирьох ліжок, що їх ледве втиснули в цю кімнатку. — З нами будуть Фред і Джордж, бо в їхній кімнаті поселилися Білл і Чарлі, — пояснив він Гаррі. — Персі ні з ким не хоче ділитися кімнатою, бо він мусить працювати.
— О, до речі, а чому ти називаєш сову Левом? — поцікавився Гаррі.
— Бо Рон дурний, — втрутилася Джіні. — Насправді сову звати Левконія.
— Ніби ця кличка не дурна, — саркастично мовив Рон. — Це Джіні так її назвала, — пояснив він. — Вважає, що їй дуже пасує. Я намагався змінити, але було вже пізно, сова ні на що інше не реагує. То я скоротив, і тепер вона — Лев. Мушу її тримати тут, щоб не дратувати Еролу й Гермесу. Хоча вона й мене самого дратує.
Левконія радісно пурхала в клітці, пронизливо ухкаючи. Гаррі дуже добре знав Рона і тому його слів серйозно не сприймав. Раніше Рон увесь час бурчав на свого пацючка Скеберса, але страшенно засмутився, коли подумав, що його з’їв Герміонин кіт Криволапик.
— А де Криволапик? — спитав Гаррі Герміону.
— Мабуть, десь у саду, — відповіла вона. — Він страшенно любить ганятися за гномами, він ще їх ніколи не бачив.
— То Персі захоплений роботою? — поцікавився Гаррі, сівши на ліжко й дивлячись, як на плакатах на стелі шугали «Гармати з Чадлі».
— Захоплений? — похмуро перепитав Рон. — Та він би й додому не приїхав, якби не тато. Він якийсь хворий. Тільки не згадуй при ньому його шефа. «На думку містера Кравча… як я казав містерові Кравчу… Містер Кравч вважає… Містер Кравч розповів мені…» Скоро, мабуть, оголосять про їхні заручини.
— Гаррі, а як ти провів літо? — поцікавилася Герміона. — Отримав наші посилки?
— Так, дуже вам дякую, — відповів Гаррі. — Ці тістечка врятували мені життя.
— А чи ти чув щось про?.. — почав було Рон, але зустрівся поглядом з Герміоною й замовк.
Гаррі знав, що Ронові кортіло довідатися про Сіріуса. Рон з Герміоною допомагали організувати Сіріусову втечу, тож тепер не менше за Гаррі турбувалися його долею. Проте не варто було говорити про нього в присутності Джіні. Адже, крім них і професора Дамблдора, ніхто не знав, як саме врятувався Сіріус, і ніхто не вірив у його невинність.
— Здається, вони вже не сваряться, — втрутилася Герміона, щоб виправити двозначну ситуацію, бо Джіні вже почала здивовано зиркати то на Рона, то на Гаррі. — Може, допоможемо твоїй мамі готувати вечерю?
— О, звичайно, — погодився Рон. Уся четвірка вийшла з Ронової кімнати і спустилася до кухні, де застала самотню й дуже роздратовану місіс Візлі.
— Будемо їсти в саду, — оголосила вона. — Тут не вистачить місця для одинадцяти осіб. Дівчата, допоможете мені з тарілками? Білл і Чарлі розставляють там столи. А ви візьміть ножі й виделки, — звеліла вона Ронові та Гаррі, а тоді різко спрямувала чарівну паличку на купу картоплі, що лежала в раковині, і та вистрибнула зі свого лушпиння так швидко, що аж зрикошетила від стін та стелі.
18 
