ФАНТАСТИКА

ДЕТЕКТИВЫ И БОЕВИКИ

ПРОЗА

ЛЮБОВНЫЕ РОМАНЫ

ПРИКЛЮЧЕНИЯ

ДЕТСКИЕ КНИГИ

ПОЭЗИЯ, ДРАМАТУРГИЯ

НАУКА, ОБРАЗОВАНИЕ

ДОКУМЕНТАЛЬНОЕ

СПРАВОЧНИКИ

ЮМОР

ДОМ, СЕМЬЯ

РЕЛИГИЯ

ДЕЛОВАЯ ЛИТЕРАТУРА

Последние отзывы

Прилив

Эта книга мне понравилась больше, чем первая. Очень чувственная. >>>>>

Мои дорогие мужчины

Ну, так. От Робертс сначала ждёшь, что это будет ВАУ, а потом понимаешь, что это всего лишь «пойдёт». Обычный роман... >>>>>

Звездочка светлая

Необычная, очень чувственная и очень добрая сказка >>>>>

Мода на невинность

Изумительно, волнительно, волшебно! Нет слов, одни эмоции. >>>>>

Слепая страсть

Лёгкий, бездумный, без интриг, довольно предсказуемый. Стать не интересно. -5 >>>>>




  239  

— Вибач! — затулила руками рота Герміона. — Вибач мені, Гаррі. Я думала, що ти вже все зробив, тому взяла й почистила казанець!

Гаррі навіть слова не зміг сказати. Коли продзвенів дзвінок, він, не озираючись, подався з підвалу, а за обідом сів між Невілом і Шеймусом, щоб Герміона не допікала його через плани, пов’язані з кабінетом Амбридж.

Коли Гаррі прийшов на віщування, то був у такому кепському настрої, що навіть забув про консультацію щодо працевлаштування у професорки Макґонеґел. Пригадав про це аж тоді, як Рон поцікавився, чому він на неї не пішов Помчав сходами нагору й прибіг, ледве дихаючи, всього на п’ять хвилин пізніше.

— Вибачте, пані професорко, — прохрипів він, зачиняючи двері. — Вилетіло з голови.

— Нічого, Поттере, — сказала Макґонеґел, а в кутку в цей час хтось зашморгав носом. Гаррі озирнувся.

Там з нотатником на колінах сиділа професорка Амбридж. На шиї в неї було недоладне жабо, а на обличчі — бридка самовдоволена усмішка.

— Сідай, Поттере, — напружено мовила професорка Макґонеґел.

Тремтячими руками вона перекладала на столі численні брошурки.

Гаррі сів спиною до Амбридж і щосили намагався не прислухатися до рипіння її пера об пергамент.

— Отже, Поттере, ми тут зустрічаємося, щоб обговорити твої плани щодо майбутньої праці й допомогти тобі вибрати предмети для вивчення в шостому і сьомому класах, — пояснила професорка Макґонеґел. — Чи ти вже думав, що хотів би робити після закінчення Гоґвортсу?

— Е–е… — видушив з себе Гаррі.

Його увагу дуже відвертало рипіння пера за спиною.

— Ну? — підганяла професорка Макґонеґел.

— Взагалі, я хотів би стати аврором, — проказав Гаррі.

— Для цього потрібно мати найвищі оцінки, — сказала професорка Макґонеґел, витягаючи зі стосу проспектів на столі маленьку темну брошурку й розгортаючи її. Коли складатимеш НОЧІ, мусиш щонайменше з п’яти предметів отримати оцінку не нижчу за «добре». Після цього необхідно буде пройти цілу серію суворих тестів у штаб–квартирі аврорів, де випробують твій характер і здібності. Це тяжка професія, Поттере, туди беруть най–най–найкращих. Мені навіть здається, що за минулі три роки на цю роботу не взяли нікого.

Тієї миті професорка Амбридж легенько кашлянула, немовби перевіряла, як тихо зможе це зробити. Професорка Макґонеґел не звернула на це уваги.

— Ти, мабуть, хотів би знати, які тобі треба вивчати предмети? — запитала вона голосніше, ніж досі.

— Так, — відповів Гаррі. — Очевидно, захист від темних мистецтв?

— Авжеж, — коротко підтвердила професорка Макґонеґел. — А ще б я порадила…

Професорка Амбридж знову кашлянула, тепер значно виразніше. Професорка Макґонеґел на мить заплющила очі, а тоді знову розплющила й говорила далі, ніби нічого не сталося.

— А ще б я порадила трансфігурацію, адже аврорам під час роботи часто доводиться перетворюватися чи розперетворюватися. Але мушу попередити, Поттере, що в моїх класах готуватимуться до рівня НОЧІ тільки ті учні, які отримали «добрі» або вищі СОВи. Я оцінила б теперішній твій рівень на «задовільно». Тож ти повинен перед іспитами добряче попрацювати, щоб мати змогу продовжити навчання. Окрім цього, тобі треба буде вивчати замовляння, це завжди пригодиться, і настоянки. Так, Поттере, настоянки, — додала вона, ледь помітно всміхнувшись. — Аврорам абсолютно необхідно знати отрути й протиотрути. А професор Снейп категорично відмовляється приймати учнів, які отримали СОВи менші, ніж «відмінні», тому…

Професорка Амбридж кашлянула дуже голосно.

— Долорес, може, тобі дати краплі від кашлю? — запитала професорка Макґонеґел, не дивлячись на професорку Амбридж.

— Та ні, дуже тобі дякую, — відповіла Амбридж з тією самовдоволеною усмішкою, що її так ненавидів Гаррі. — Мінерво, чи не могла б я вставити буквально два слова?

— Не сумніваюся, що могла б, — процідила професорка Макґонеґел крізь міцно стиснуті зуби.

— Мені просто цікаво, чи містер Поттер досить урівноважений як на аврора? — солодко проказала професорка Амбридж.

— Тобі цікаво? — зверхньо кинула професорка Макґонеґел. — Поттере, — провадила вона далі, мовби й не зупинялася. — якщо це в тебе серйозний намір, то я б тобі радила зосередитися на трансфігурації та настоянках. Бачу, професор Флитвік минулі два роки ставив тобі «задовільно» і «добре», отже, з замовляннями в тебе нібито непогано Щодо захисту від темних мистецтв, то тут твої оцінки в основному були високі. Професор Люпин узагалі вважав, що ти… Долорес, тобі справді не потрібні краплі від кашлю?

  239