ФАНТАСТИКА

ДЕТЕКТИВЫ И БОЕВИКИ

ПРОЗА

ЛЮБОВНЫЕ РОМАНЫ

ПРИКЛЮЧЕНИЯ

ДЕТСКИЕ КНИГИ

ПОЭЗИЯ, ДРАМАТУРГИЯ

НАУКА, ОБРАЗОВАНИЕ

ДОКУМЕНТАЛЬНОЕ

СПРАВОЧНИКИ

ЮМОР

ДОМ, СЕМЬЯ

РЕЛИГИЯ

ДЕЛОВАЯ ЛИТЕРАТУРА

Последние отзывы

Прилив

Эта книга мне понравилась больше, чем первая. Очень чувственная. >>>>>

Мои дорогие мужчины

Ну, так. От Робертс сначала ждёшь, что это будет ВАУ, а потом понимаешь, что это всего лишь «пойдёт». Обычный роман... >>>>>

Звездочка светлая

Необычная, очень чувственная и очень добрая сказка >>>>>

Мода на невинность

Изумительно, волнительно, волшебно! Нет слов, одни эмоции. >>>>>

Слепая страсть

Лёгкий, бездумный, без интриг, довольно предсказуемый. Стать не интересно. -5 >>>>>




  242  

— Сіріус?

Чоловік підскочив і озирнувся. То був не Сіріус, а Люпин.

— Гаррі! — приголомшено вигукнув він. — Чого ти тут? Що сталося? Чи все гаразд?

— Так, — відповів Гаррі. — Я тільки хотів знати… тобто я хотів би… побалакати з Сіріусом.

— Зараз покличу, — схопився на ноги все ще приголомшений Люпин. — Він нагорі шукає Крічера — той знову заховався десь на горищі…

І Гаррі побачив, як Люпин вибіг з кухні. Тепер йому не залишалося нічого робити, як дивитися на крісло й ніжки стола. Дивувався, чому Сіріус ніколи не казав, як незручно розмовляти з каміна. Його коліна вже затерпли на твердій кам’яній підлозі інквізиторського кабінету.

Незабаром прибігли Люпин і Сірус.

— Що таке? — відразу запитав Сіріус, відкидаючи з лоба довге чорне волосся й сідаючи на підлогу біля каміна, щоб бути на одному рівні з Гаррі. Стурбований Люпин теж став навколішки. — З тобою все нормально? Потрібна допомога?

— Та ні, — заперечив Гаррі, — річ не в цьому… я хотів поговорити… про свого тата.

Вони здивовано перезирнулися, але Гаррі не мав часу соромитися й ніяковіти. Біль у колінах посилювався, а з початку акції вже мало б минути хвилин п’ять. Джордж гарантував йому не більше двадцяти хвилин. Ось чому він негайно почав розповідати про те, що побачив у ситі спогадів.

Коли закінчив, то ні Сіріус, ні Люпин не промовили й слова. А тоді Люпин тихенько сказав: — Гаррі, на твоєму місці я не судив би про батька на підставі побаченого. Йому було тільки п’ятнадцять років…

— Мені теж п’ятнадцять! — гаряче заперечив Гаррі.

— Послухай, Гаррі, — примирливо сказав Сіріус, — Джеймс і Снейп ненавиділи один одного з першої зустрічі. Таке буває, ти ж можеш це зрозуміти, правда? Гадаю, що Джеймс втілював у собі все, до чого прагнув Снейп… ним захоплювалися, він чудово грав у квідич… йому майже все легко вдавалося. А Снейп був малим диваком, що по самі вуха захопився темними мистецтвами, тоді як Джеймс… хоч би яким він тобі здавався, Гаррі… завжди ненавидів темні мистецтва.

— Так, — погодився Гаррі, — але ж він напав на Снейпа без жодних на те підстав, тільки тому… бо ти сказав, що тобі нудно, — закінчив він дещо вибачливим тоном.

— Я цим анітрохи не пишаюся, — швидко сказав Сіріус. Люпин скоса зиркнув на Сіріуса, а тоді мовив: — Гаррі, зрозумій, твоєму батькові і Сіріусу вдавалося все, за що вони бралися… вони були найстильнішими в школі… усім подобалися… і якщо їх колись трохи й заносило…

— Тобто, якщо ми іноді бували чванливими бевзями, — пояснив Сіріус.

Люпин усміхнувся.

— Він іще постійно куйовдив собі волосся, — похнюплено додав Гаррі.

Сіріус і Люпин зареготали.

— Я й забув, що він це робив, — лагідно промовив Сіріус.

— А сничем він теж бавився? — поцікавився Люпин.

— Так, — нічого не розуміючи, глянув Гаррі на усміхнених Сіріуса й Люпина, що поринули в спогади. — Словом… мені здалося, що він поводився як дурень.

— Звичайно, як дурень! — бадьоро погодився Сіріус, — та ми всі були дурні! Може, крім Муні, — чесно виправився він, зиркнувши на Люпина.

Але Люпин похитав головою. — Хіба я хоч раз заборонив нам чіплятися до Снейпа? — заперечив він. — Хіба хоч раз наважився вам сказати, що ви зайшли надто далеко?

— Так, але, — не погодився Сіріус, — іноді ти змушував нас соромитися своїх вчинків… а це вже щось…

— А ще, — вперто стояв на своєму Гаррі, вирішивши вилити всі свої сумніви, якщо вже тут опинився, — він постійно поглядав на дівчат біля озера, сподівався, що ті на нього подивляться!

— Та він завжди клеїв дурника, коли поблизу була Лілі, — знизав плечима Сіріус, — біля неї він не міг стриматися, щоб не похизуватися.

— А як сталося, що вони одружилися? — приречено спитав Гаррі. — Вона ж його ненавиділа!

— Та де там, — заперечив Сіріус.

— Почала зустрічатися з ним у сьомому класі, — додав Люпин.

— Після того як Джеймс трохи вгамувався, — сказав Сіріус.

— І перестав для сміху зачакловувати учнів, — закінчив Люпин.

— Навіть Снейпа? — запитав Гаррі.

— Ну, — протяг Люпин, — зі Снейпом була особлива ситуація. Тобто Снейп сам не втрачав нагоди заклясти Джеймса, то хіба можна було очікувати, що Джеймс з цим змириться?

— І що, мама не заперечувала?

— Якщо чесно, вона про це майже не знала, — пояснив Сіріус. — Адже Джеймс не запрошував Снейпа на побачення, щоб накладати на нього чари в неї на очах.

  242