Особенно,... 
253 
А втім, тут міледі серйозно задумалась: вона ще не знала, роялістка абатиса чи кардиналістка. З обережності міледі вирішила триматися середини; але паніматка й собі стала ще обережнішою і тільки низько схиляла голову щоразу, коли гостя згадувала ім'я його високопреосвященства.
В міледі зрештою майнула думка, що їй буде доволі нудно в монастирі, й вона вирішила зважитись на ризикований крок, аби з'ясувати, як поводитися надалі. Щоб пересвідчитись, чи далеко заходить стриманість доброї абатиси, вона почала спершу натякати, а потім і більш одверто гудити кардинала, розповідаючи про його зв'язки з пані Д'Егійон, Маріон Делорм та іншими жінками.
Абатиса стала слухати пильніше, пожвавішала й усміхнулася.
«Ну, — подумала міледі, — мої теревені їй до смаку. Якщо вона й кардиналістка, то принаймні не з фанатичних».
Гостя заходилась розповідати про те, як кардинал переслідує своїх ворогів. Абатиса перехрестилась, не мовивши жодного слова ні на знак схвалення, ні на знак осуду.
Це ствердило міледі в думці, що її паніматка скоріше роялістка, ніж кардиналістка.
Тож вона говорила далі, наводячи чимраз разючіші приклади.
— Я дуже мало знаю про все це, — озвалася нарешті абатиса, — та хоч які ми далекі від двору й від мирських справ, а втім і в нас є досить сумні свідчення того, про що ви розповідаєте. Одна з наших послушниць багато витерпіла від мстивості й переслідувань кардинала.
— Одна з ваших послушниць? — перепитала міледі. — О Боже! Бідолашна жінка, я дуже співчуваю їй.
— Авжеж, вона й справді гідна співчуття: в'язниця, погрози, жорстоке поводження — чого тільки їй не довелося зазнати. А втім, — додала паніматка, — можливо, пан кардинал мав якісь тверді підстави так чинити, бо хоч з вигляду вона й справжнісінький ангел, однак не завжди про людей можна судити з їхньої зовнішності.
«Чудово! — подумала міледі. — Хтозна! Чого доброго, я ще й розвідаю що-небудь. Мені просто щастить».
І вона надала своєму обличчю найщирішої лагідності.
— Так, — сказала вона, — на жаль, мені це відомо. Недарма кажуть, що не можна вірити обличчю людини… Але чому ж тоді й вірити, як не найпрекраснішому витворові Божому! Певно, я все життя помилятимусь; але я завжди довірятиму людині, обличчя якої мені симпатичне.
— То ви схильні вважати, — мовила абатиса, — що ця молода особа ні в чому не винна?
— Пан кардинал переслідує не тільки за злочини, — відповіла міледі. — Є чесноти, за які він карає навіть суворіше, ніж за злодіяння.
— Дозвольте, пані, висловити своє здивування, — сказала паніматка.
— З якого приводу? — наївно спитала міледі.
— З приводу того, що ви мені розповідаєте.
— Що ж такого дивного в моїй розповіді? — всміхнулася міледі.
— Кардинал послав вас сюди — отже, ви його друг; а тим часом…
— А тим часом я кажу про нього прикрі речі, — докінчила міледі.
— Принаймні ви не кажете про нього нічого хорошого.
— Це тому, що я не його друг, — зітхнула міледі, — а жертва.
— Що ж тоді означає цей лист, в якому він доручає вас моїм турботам?
— Для мене це наказ залишатися тут, як у в'язниці, аж поки він доручить комусь із своїх довірників забрати мене звідси.
— Чого ж ви не втекли?
— А куди я втечу? Невже ви гадаєте, що на світі є таке місце, до якого б не добрався кардинал, якби тільки він схотів простягти руку! Коли б я була мужчиною, може, я й спробувала б утекти; але що може зробити жінка?.. А ця послушниця, яка живе у вас, хіба вона намагалась утекти?
— Ні, не намагалась; але там, по-моєму, зовсім інша справа: її у Франції втримує кохання до когось.
— Ну, — сказала міледі, — якщо вона кохає, то не така вже вона й нещасна.
— То виходить, — мовила абатиса, з усе більшою цікавістю придивляючись до міледі, — я бачу перед собою ще одну бідолашну, гнану жертву?
— На жаль, так! — відповіла міледі.
Якусь мить паніматка схвильовано дивилася на міледі, наче враз їй сяйнула несподівана думка.
— Чи не ворог ви нашої святої віри? — спитала вона, затинаючись.
— Я! — вигукнула міледі. — Я — протестантка? О ні! Присягаюсь ім'ям Бога, який чує нас: навпаки, я — ревна католичка.
— Тоді заспокойтесь, добродійко, — всміхнувшися, мовила абатиса. — Цей дім не буде для вас суворою в'язницею; ми зробимо все, щоб полегшити ваше ув'язнення. Більше того, ви побачитеся з цією молодою жінкою, переслідуваною, мабуть, у зв'язку з якоюсь придворною інтригою. Вона дуже люб'язна і привітна.
253 
