Особенно,... 
258 
— Але всі четверо тепер мають бути на облозі Ла-Рошелі.
— Я теж так вважала; але з листа, якого пані Бонасьє отримала від дружини конетабля й мала необережність показати мені, ясно, що всі четверо не сьогодні-завтра приїдуть сюди викрасти її.
— Хай йому чорт! Що ж нам робити?
— А що сказав вам кардинал відносно мене? — Одержати ваші донесення, письмові або усні, й повернутися на поштових. Коли він знатиме все, що ви зробили, тоді й вирішить, як вам діяти далі.
— Значить, я маю залишатися тут?
— Тут або десь поблизу.
— Ви не можете взяти мене з собою?
— Ні, я маю точний наказ. Біля табору вас можуть упізнати, а ваша присутність, ви самі розумієте, скомпрометує його високопреосвященство.
— Ну що ж, доведеться чекати тут або десь поблизу.
— Тільки скажіть наперед, де ви чекатимете вістей од кардинала, щоб я знав, де вас шукати.
— Слухайте, цілком імовірно, що я не зможу залишатися тут.
— Чому?
— Хіба ви забули, що з хвилини на хвилину сюди мають приїхати мої вороги?
— Ваша правда. Але тоді ця молода особа втече від його високопреосвященства?
— О ні! — відповіла міледі з властивою тільки їй одній усмішкою. — Ви забуваєте, що я її найкращий друг.
— Авжеж! Отже, щодо цієї жінки я можу сказати кардиналові…
— Щоб він був спокійний.
— Це все?
— Він зрозуміє, що це означає.
— Принаймні здогадається. А що робити мені?
— Негайно рушати в дорогу; по-моєму, відомості, які ви привезете кардиналові, варті того, щоб поспішити.
— Моя карета поламалася недалеко від Лільє.
— Чудово!
— Чому це — чудово?
— А тому, що ваша карета потрібна мені.
— Як же я доберусь до Ла-Рошелі?
— Верхи.
— Легко вам казати! Це ж сто вісімдесят льє.
— Хіба це так багато?
— Домовились. Далі?
— Далі: з Лільє ви пошлете карету до мене й скажете своєму лакею, що він переходить у моє розпорядження.
— Гаразд.
— Ви, звичайно, маєте з собою наказ кардинала? — Я маю письмове повноваження діяти на власний розсуд.
— Ви ознайомите з ним абатису і скажете, що не сьогодні-завтра по мене приїдуть і шо мені наказано рушати в дорогу з тією особою, яка прибуде від вашого імені.
— Дуже добре!
— Розмовляючи з абатисою, не забудьте поскаржитися на мене.
— Навіщо?
— Я — жертва кардинала. Мені треба завоювати довір'я цієї недолугої пані Бонасьє.
— Це правда. А тепер, як ваша ласка, складіть рапорт про те, що вами зроблено.
— Та я ж вам усе розповіла! Ви маєте хорошу пам'ять; повторіть, що я вам сказала, а папір може загубитись.
— Ви маєте слушність. Коли б тільки я знав, де вас знайти, щоб не довелося потім марно шукати по околицях.
— Це справедливо… Стривайте!
— Вам потрібна карта?
— О, я чудово знаю ці місця!
— Ви? А коли ж ви тут бували?
— Я тут виховувалась.
— Справді?
— Як бачите, іноді навіть те, що ви десь виховувалися, може стати в пригоді.
— Отже, де ви на мене чекатимете?..
— Дайте подумати… Гаразд — в Армантьєрі.
— А що це таке — Армантьєр?
— Невеличке місто на річці Ліс; варто перебратися через цю річку — і я вже буду за кордоном.
— Чудово! Звичайно, ви це зробите тільки на випадок крайньої небезпеки?
— Звичайно.
— А як я довідаюсь, де саме зможу вас побачити?
— Вам потрібен ваш лакей? — Ні.
— Це надійний хлопець?
— Надійний і випробуваний.
— Віддайте його мені. Ніхто його не знає в цих краях; я залишу його там, звідки виїду, і він приведе вас туди, де я на вас чекатиму.
— То ви кажете, що чекатимете на мене в Армантьєрі?
— В Армантьєрі.
— Напишіть цю назву на клаптику паперу, а то я можу її забути. Навряд чи назва міста може когось скомпрометувати, чи не так?
— Хтозна? А втім, однаково, — мовила міледі, пишучи назву на папірці, — я згодна себе скомпрометувати.
— Гаразд! — сказав Рошфор і, взявши у міледі папірець, склав його й засунув за підкладку капелюха. — Проте не хвилюйтесь: байдуже, якби я й загубив вашу записку. Я завчу назву напам'ять, повторюючи її всю дорогу, як це роблять діти. Тепер нарешті все?
— Здається, так.
— Тож повторімо все спочатку: Бекінгема вбили або тяжко поранили; вашу розмову з кардиналом підслухали четверо мушкетерів; лорда Вінтера попередили про ваш приїзд до Портсмута; Д'Артаньяна й Атоса — до Бастилії; Араміс — коханий пані де Шеврез; Портос — хлюст; пані Бонасьє знайдено; для вас якнайшвидше прислати карету; віддати мого лакея у ваше розпорядження; зобразити вас жертвою кардинала, щоб в абатиси не виникло ніяких підозр; Армантьєр на березі Лісу. Так?
258 
